Карл Теодор Вільгельм Вейєрштрасс

e-mail Друк

Карл Теодор Вільгельм Вейєрштрасс (нім. Karl Theodor Wilhelm Weierstraß; 31 жовтня 1815 — 19 лютого 1897) — німецький математик. Професор Берлінського університету (з 1856). Дослідження Вейєрштрасса присвячені математичному аналізу, теорії функцій, варіаційному численню, диференціальній геометрії й лінійній алгебрі. Вейєрштрасс розробив систему логічного обґрунтування математичного аналізу на основі побудованої ним теорії дійсних чисел. Він систематично використав поняття верхньої й нижньої границі та граничної точки числових множин, дав строге доведення основних властивостей функцій, неперервних на відрізку, і ввів у загальний вжиток поняття рівномірної збіжності функціонального ряду.

Карл Вейєрштрасс народився 31 жовтня 1815 року в Остенфельді, передмісті Еннігерло, в сім'ї секретаря бургомістра Вільгельма Вейєрштрасса.

У дитинстві Карл цікавився лірикою, прагнув вивчати музику, але у нього був поганий слух. Вже в гімнастичні роки він захоплювався математикою. Понад шкільну програму вивчив інтегральне числення, геометричні роботи Штейнера. Математика допомагала вносити свій внесок до сімейного бюджету: з 15 років він почав вести прибутково-видаткові книги у однієї з торговок шинкою і маслом.

В 1834 році закінчив із відзнакою гімназію в Падерборні й, за наполяганням батька, вступив на юридичний факультет Боннського університету. Провчившися 4 роки, протягом яких замість юриспруденції Вейєрштрасс посилено займався математикою, він залишив університет і вступив до університету Мюнстера.

У 1840-му підготував екзаменаційну роботу з теорії еліптичних функцій, у якій уже містилися зародки його майбутніх відкриттів.

В 1841 році у черговій своїй роботі Вейєрштрасс установив, що якщо послідовність аналітичних функцій, рівномірно збігається всередині деякої області (тобто в кожному замкнутому крузі, що належить області), то границя послідовності — також функція аналітична. Тут ключовою умовою є рівномірна збіжність; це поняття та строга теорія збіжності стали одним із найважливіших внесків Вейєрштрасса в обґрунтування аналізу.

В 1842-му після закінчення Академії отримав місце вчителя в провінційній католицькій прогімназії, де пропрацював 14 років. Навички вчителя потім допомогли Вейєрштрассу стати найкращим викладачем Німеччини, а рідкісний вільний час (здебільшого нічний) він використовував для математичних досліджень. Окрім математики, він проводив там заняття з фізики, ботаніки, географії, історії, німецької мови, чистописання та гімнастики.

1854-го опублікував статтю про абелеві функції, за яку Кенігсберзький університет відразу надає йому ступінь доктора honoris causa (почесного доктора без захисту дисертації). Діріхле надіслав захоплений відгук, завдяки якому Вейєрштрасс отримав звання старшого вчителя та давно очікувану ним річну відпустку. Відпочинок він використав для підготовки ще однієї блискучої статті (1856). Гумбольдт та Куммер допомогли Вейєрштрассові влаштуватися професором спочатку Промислового Інституту в Берліні, а через декілька місяців — екстраординарним професором Берлінського університету. Одночасно його обрано членом Берлінської Академії наук.

З кінця 1850-х років міжнародне визнання Вейєрштрасса швидко зросло. Цим він завдячував чудовій якості своїх лекцій. В 1861-му його обрано членом Баварської академії наук, 1868-му - членом-кореспондентом Паризької академії наук, 1873 - ректором Берлінського університету, 1881-го - членом Лондонського королівського товариства.

Важливе місце в житті Карла Вейєрштрасса займала Софія Ковалевська. Вони познайомились 1870 року, колидвадцятирічна Софія приїхала до Берліна для підготовки дисертації. Ніжні почуття до своєї Соні Вейєрштрасс проніс через усе життя. Вейєрштрасс допоміг Ковалевській вибрати тему дисертації та метод підходу до розв'язування, надалі регулярно консультував її зі складних питань аналізу, сприяв в отриманні наукового визнання. Після захисту дисертації Ковалевська поїхала, на листи вчителя відповідала рідко, за винятком тих випадків, коли їй терміново була потрібна консультація. 1883-го після самогубства чоловіка Ковалевська, залишившись без засобів зі п'ятирічною дочкою, приїхала у Берлін і зупинилася у Вейєрштрасса. Ціною величезних зусиль, використовуючи весь свій авторитет та зв'язки, йому вдалося виклопотати дівчині місце професора у Стокгольмському університеті. 1891-го несподівано померла Софія Ковалевська. Вражений Вейєрштрасс надсилає квіти на її могилу та спалює всі листи від неї (листи від нього збереглись і були на початку XX століття опубліковані). Після цього стан Вейєрштрасса помітно погіршився, він рідко вставав, займався редагуванням своєї збірки праць.

Помер Карл Теодор Вільгельм Вейєрштрасс 19 лютого 1897 року від ускладнень після грипу.

Останнє оновлення ( Четвер, 31 жовтня 2019, 10:02 )