Кравчук Михайло Пилипович

e-mail Друк

КРАВЧУК Михайло Пилипович – український математик, академік АН УРСР (з 1929), доктор фізико-математичних наук (з 1924), професор Київського політехнічного інституту. Вчитель всесвітньо відомих у майбутньому конструкторів ракетної та космічної техніки, академіків Архипа Люльки, Сергія Корольова та Володимира Челомея.

Методи Михайла Кравчука використані в США, Японії та інших країнах при моделюванні кібернетичної техніки. Його наукові праці широко використовували американські автори першого у світі комп'ютера.

Михайло Кравчук народився 12 жовтня 1892 р. в с. Човниця (нині село Ківерцівського району Волинської області). Його батько працював землеміром, свого часу закінчив Петровсько-Розумовську академію (нині Московська сільськогосподарська академія ім. К.Тімірязєва), мати за національністю була полькою, знала кілька іноземних мов, зокрема німецьку та італійську. Початкову освіту здобув удома, чимало знань і вмінь засвоїв від батьків. 1901 сім'я переїхала до Луцька. Там Михайло продовжив навчання в гімназії, а по її закінченні отримав золоту медаль. В 1910 р. вступив на фізико-математичний. факультет Київського університету (нині Київський національний університет імені Тараса Шевченка) і 1914 р. закінчив його з дипломом 1-го ступеня.

На прохання професора Дмитра Граве був залишений при університеті як професорський стипендіат для підготовки до наукової та викладацької роботи. У роки Першої світової війни деякий час жив у Москві. Після Лютневої революції 1917 р. повернувся до Києва. У серпні 1917 р. склав магістерські екзамени, а у вересні того ж року прочитав пробну лекцію "Про функції, що справджують теорему додавання" й отримав звання приват-доцента. За Української Народної Республіки та Української Держави викладав математичні дисципліни в 1-й та 2-й українських гімназіях Києва та в Українському народному університеті. Працюючи в правописно-термінологічній комісії УАН, долучився до розроблення української математичної термінології. 1919 р. опублікував власний курс лекцій з геометрії та зробив перший переклад українською мовою широковідомого російськомовного підручника з геометрії О. Кисельова. 1919 р. виїхав з Києва і до 1921 р. працював директором і вчителем математики в школі с. Саварка (нині село Богуславського району Київської області). Одним з його учнів там був майбутній конструктор перших турбореактивних двигунів Архип Люлька (згодом він також слухав лекції Михайла Кравчука під час навчання в Києві). Повернувшись до Києва, працював у Київському політехнічному інституті (нині Національний технічний університет "Київський політехнічний інститут"), написав низку наукових робіт і 1924 р. захистив докторську дисертацію на тему: "Про квадратичні форми та лінійні перетворення". 1924–26 рр. його лекції в Київському політехнічному інституті слухав майбутній конструктор космічних кораблів Сергій Корольов. 1929 р. понад 100 організацій висунули його кандидатуру на вибори у дійсні члени ВУАН, і в червні цього року він став академіком. Був обраний також членом математичних спілок Франції, Німеччини, Італії. Перебуваючи на посаді голови природничого відділу Інституту української наукової мови, ініціював створення 3-томного математичного словника. Листувався з багатьма відомими вченими світу. Зберігся, зокрема, лист розробника принципів й автора першого проекту (1937) обчислювальної машини на електронних лампах (ЕОМ) Джона Атанасова, в якому той повідомляв, що скористався розробками Михайла Кравчука у своїх роботах.

Активне наукове життя та відрядження за кордон стали приводом для переслідувань Михайла Пилиповича в роки сталінського терору. 14 вересня 1937 у газеті "Комуніст" пролунала перша критика на його адресу, в якій академіку дорікали за те, що він підносить "ворогів народу", бо у своїй статті "Успехи математических наук" згадав імена кількох репресованих учених. У жовтні цього ж року Президія АН УРСР визнала діяльність Михайла Кравчука антирадянською та буржуазно-націоналістичною. Йому влаштували "судилища" в Інституті математики АН УРСР, Київському політехнічному інституті, Київському університеті. 21 лютого 1938 він був заарештований НКВС УРСР, на його квартирі було влаштовано обшук. Ученого обвинуватили в зраді та шпигунстві на тій підставі, що він був членом Наукового товариства у Львові, часто їздив за кордон, листувався із закордонними колегами.

23 вересня 1938 виїзна сесія військ. колегії Верховного суду СРСР засудила Михайла Кравчука до 20 років позбавлення волі та позбавлення політичних прав на 5 років. З Лук'янівської тюрми його відправили до Новочеркаська (Ростовська область, РФ), а звідти у квітні 1939 р. – до Владивостока (Приморський край, РФ).

До арешту Михайло Пилипович написав понад 180 робіт, у тому числі більше 10 монографій з різних галузей математики: алгебри, теорії чисел, теорії функцій дійсної і комплексної змінних, теорії диференціальних рівнянь, теорії ймовірностей і математичної статистики. Учений продовжував розвивати свої ідеї й будучи ув'язненим, проте записи його не збереглись.

Його дружина не раз зверталася зі скаргами на несправедливі обвинувачення її чоловіка й клопотаннями про перегляд його справи, однак лише в червні 1945 р. вона отримала повідомлення, що її чоловік помер у Магадані у березні 1942 р. Місце його поховання досі залишається невідомим. Багато наукових результатів Михайла Пилиповича, в тому числі його внесок у розробку проекту комп'ютера, дістали міжнародне визнання, сьогодні широковживаними у багатьох галузях знань є поняття "q-багаточлени Кравчука", "q-функції Кравчука–Мейкснера", "моменти Кравчука", "осцилятори Кравчука".

Його ім'я занесене ЮНЕСКО до Міжнародного календаря визначних діячів науки.

Останнє оновлення ( Понеділок, 14 жовтня 2019, 09:54 )